Богдан Черняєв народився у 1994 році в Новограді-Волинському на Житомирщині. Його шлях не був простим: складне дитинство, неблагополучна родина, ранні втрати та постійна необхідність самостійно шукати своє місце в житті. У школі він не любив точні науки, зате завжди тягнувся до творчості — музики, малювання, кіно та всього, що дозволяє людині створювати щось нове.
До війни Богдан працював на меблевому виробництві, освоював різні професії та мріяв про творче життя. Музика, кіно. Навіть збирався їхати працювати за кордон, але повномасштабне вторгнення змінило всі плани. Коли підприємство зупинилося, він сам пішов до ТРО, а потім наполегливо добивався мобілізації, хоча мав законні підстави не служити. Для нього це було питання особистого вибору та відповідальності. І цей шлях він вирішив прийняти з честю.
У 46-й окремій аеромобільній бригаді Богдан знайшов те, чого не вистачало йому раніше — людей, які стали справжніми друзями, можливість розвиватися та відкривати нові сторони себе.
«Кращих друзів у житті я зустрів саме в армії».
Він почав свій шлях в якості діловода, навчався на сержантських і офіцерських курсах та переконався, що армія може бути не лише випробуванням, а й простором для розвитку і самовдосконалення. Армія навчила емпатії і комунікабельності. Не боятися брати відповідальність.
«Я зрозумів, що можу вдосконалюватися. Армія дала мені можливість для саморозвитку, самовдосконалення, пошуку себе, хороших знайомств і справжніх друзів».
Попри службу, Богдан залишається творчою людиною. Він колекціонує вініл, захоплюється кінематографом, музикою, літературою та мріє після війни оселитися в старому будинку біля моря в Одесі, писати музику, дописати книгу, знімати документальні фільми й займатися тим, що надихає його найбільше — творчістю.
«У мене є певна мета на війні. А далі — просто займатися творчістю і кайфувати від життя».
Це його перший похід в гори, але цей досвід добре перемежовується з його захопленням творчістю і саморозвитком. Кидати виклики собі — для Богдана буденність, в якій він живе. І він зустрічає їх завжди з честю.
Історія Богдана Черняєва не про військову професію як таку, а про людину, яка попри складне минуле не втратила здатності мріяти, шукати красу в мистецтві та постійно зростати над собою.
