Дмитро Задорожний народився у Києві у 1987 році. Закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Системи керування літальними апаратами та комплексами». У мирному житті захоплювався горами, велосипедом і бігом, а своє майбутнє повʼязував з авіацією. Та війна змінила звичний хід життя.
У військо потрапив у 2024-му році. Зараз він діловод. Але спочатку служив у роті ударних безпілотних літальних апаратів, де працював на одному з найнебезпечніших напрямків — під Кураховим. Там він пережив моменти, коли ворог буквально полював на його групу. Під ударами ворожих дронів доводилося годинами сидіти в підвалі, розуміючи, що десь поруч оператор цілеспрямовано намагається знайти спосіб тебе знищити. До сих пір, звук FPV, для Дмитра, — найстрашніший в світі.
«Сидиш у підвалі і розумієш, що ворог знає, де ти знаходишся. І десь сидить оператор, який цілеспрямовано думає про те, як тебе вбити».
В такі моменти доводилось приймати рішення, від яких залежали життя його та побратимів. Тому рішучість — найперша, але не єдина, чеснота, яка допомагає Дмитру у війську.
Разом із побратимами Дмитро освоював нові безпілотні системи, виконував бойові вильоти та допомагав нищити ворожі штурмові групи. Про свої успіхи говорить скромно, але найбільше цінує моменти, коли виконана робота рятує життя своїх і наближає перемогу.
Попри пережите, Дмитро залишається людиною, яка дивиться вперед.
«Рідні тримають. Кохана дружина тримає».
Після війни він мріє повернутися до авіації, створити міцну сімʼю та жити у мирній країні.
«Хотілося б просто, щоб війна закінчилася, можна було повноцінно зайнятися сімʼєю».
А головний урок, який виніс зі служби, формулює просто: «Діяти сміливіше і рішучіше. Бо вибору не лишається».
Саме це характеризує Дмитра — спокійного, технічного бійця, без зайвого героїзму, але з внутрішньою стійкістю та рішучістю.
